Океан Ельзи - Модель

Еталон українського року

Модель - один з тих альбомів, які записані, щоб заполонити розум і серце, кожним своїм звуком заповнити слух і думки. Така от у нього атмосфера всеохоплююча. Як неуважно ви б його не слухали, він все рівно намагатиметься затопити вас, тому краще всього цей альбом слухати в навушниках у темній кімнаті - просто віддатися йому.

У 2000 році до Океану Ельзи приєднався Дмитро Шуров, і таким чином клавіші стали повноцінною частиною пісень, записаних на новому альбомі. На Моделі і дійсно змінився звук. Стало більше атмосферності завдяки електронним ефектам ("Друг ч.2", "Вставай", "Вулиця"), але також і трохи більше басу в міксі, а гітари стали місцями ще важчими ніж на попередньому Янанебібув. З'явилася певна психоделічність, навіть елементи індастріалу. Загалом Модель досить серйозно відшліфована платівка: все звучить просто надзвичайно чітко і зализано. Не знаю, чи надто сильно, чи якраз добре, але Модель для мене - другий альбом з золотої трійки Океанів і безсумнівно один з найкращих альбомів українського року (це вам каже людина, яка взагалі нічого в українській рок-музиці не тямить, але це факт :)).

Мені насправді трохи жаль, що не знаю український рок ліпше, тому що слухаючи Модель, час від часу так і хочеться сказати "безпрецедентно" і "унікально". Це я, наприклад про "Друга", друга частина якого просто магія якась. Тут потрібно віддати належне зведенню, насамперед ефекту відлуння на вокалі. А як можна спокійно слухали "Isn't it сон"? Цікаве поєднання англійських слів у текст пісні, шарм, неймовірна динаміка, важчущі гітари і розкріпачений вокал. А потім ця атака продовжується на "Коко Шанель", де Гудімов просто розриває перегруженою гітарою на приспіві, а Вакарчук своїм хрипким голосом тільки додає масла в вогонь, викрикуючи слова з глибини своїх ніби-то дірявих легень. Знову таки повинен відзначити різноманітні ефекти, які підкреслюють той чи інший аспект пісні, а також аранжування, яке надає пісні такої насиченості.

Модель - це також саме той альбом, який подарував шанувальникам ліричну та палку "Квітку", а також "Вставай", пісню, що стала "лицем" реклами Пепсі, а потім і зіграла свою роль під час "помаранчевої революції". "911" також багато крутили по радіо. Одним словом Модель мала і неймовірну творчу складову і комерційний успіх. Такі альбоми і називають класикою.

Платівку завершують дві трохи депресивні композиції, зовсім не схожі одна на одну: "Сьогодні" та "Вулиця". Перша - одна з балад ОЕ, але, як музикант, я тут хотів би тільки відмітити обривисті вставки акустичної гітари на куплеті, коли красиві клавіші-дзвіночки ведуть основну мелодію, а також подвійну акустику на приспіві і коротеньке соло вкінці: гарно і оригінально.

Ну і "Вулиця"... Ще коли я слухав цю пісню підлітком, вона вражала мене якось по-особливому. Детально проаналізувавши її складові і звучання зараз стає зрозуміло, що саме мене так вражало. По-перше, рівнем електронної атмосфери, викликаної пульсуючою ритм-секцією, вона перепльовує все на альбомі і взагалі виводить ОЕ на території, по яких до цього вони не ступали. По-друге, це перегружена до шуму електрогітара, яка часом з'являється для гармонії на задньому фоні, і абсолютно брутальні атмосферні барабани. Зверніть увагу на те, як в пісню, ніби батіг, вривається малий барабан. По-третє, це аранжування, ефекти на голосі та інструментах і АТМОСФРЕРА, шалена, напружена, витримана до самого кінця пісні, де все ніби-то вибухає, - і залишається пустота та небуття.

На завершення хотів би сказати, що хоч геніальність і краса Моделі - це пам'ятник таланту Вакарчука (10 з 11 треків повністю написав він), але без відповідного зведення і програмування Сергія Товстолужського цей альбом би такої особливої аури не мав. Це, панове, шедевр звукозапису і зведення. Au revoir! До зустрічі у наступних випусках! :)

Океан Ельзи - Янанебібув

Яна, небі був?

Многоуважаемые меломаны, писать сегодня буду об Океане Эльзы, а писать о них на русском, владея украинским, - это просто неправильно, поэтому...

Вельмишановне панство, сьогоднішній запис посвячую групі, яка в моєму серці займає особливе місце. Особливе не тільки тому, що слухаю їх ще з підліткового віку, чи тому, що в українському році нічого кращого не чув, але й (об'єктивно) тому, що три їхні альбоми (Янанебібув, Модель і Суперсиметрія) - це просто класика, і не тільки українського року, а й світового, а цього року вони взагалі шедевр випустили! І це тоді, коли я від Океану вже нічого не чекав, але про Землю я напишу в іншому записі. А зараз річ піде про їхній перший класичний, але другий по хронології, альбом - Янанебібув, який вийшов у 2000 році.

Взагалі про ті альбоми, які так сильно любиш, важко говорити об'єктивно, важко аналізувати, але я спробую, тому що заслуханий цей альбом, як кажуть, до дірок. Взагалі, це набагато зріліша робота, ніж їхній дебютний Там, де нас нема: композиції, аранжування, якість запису на голову вищі. Янанебібув дуже різноманітний і різнобарвний: кожна пісня особлива, хоч і легко можна узагальнити, що в основі, як і досі, лежить поєднання (чи навіть уміле переплетення) ритм- і соло-гітари, все ще багато акустики і легкого драйву. Клавішник Дмитро Шуров на цьому альбомі ще не грав, тому піаніно з'являється нечасто і грає допоміжну роль. Що стосується аранжування, з'являються скрипки, духові інструменти, "атмосферний" бек-вокал, ефекти на гітарах і голосі; треки ніби-то мають більше музичних шарів, хоча такої насиченості, як на Моделі немає. Звук став супер-професіональним: все дуже чисто записано, гітари часто розкидаються в різні вуха для ясності, добре чути бас.

Тепер до пісень: тут все просто шикарно. Яку пісню не візьми, знайдеться, що оцінити. Перший трек "Янанебібув" просто зачаровує серпантиновими гітарними мелодіями і барабанами, а Вакарчук ще й так "заааааливає клей мої думки"... "Кавачай" дуже цікаво поєднує спокійне інтро з "телефонним" ефектом на гітарі і вокалі з одним з найважчих кусків, які Океан Ельзи за свою кар'єру написали, на приспіві. Вакарчук тут теж не відстає, хрипло покрикуючи під кінець пісні. На "Африці", замість приспіву, хлопці просто драйвово зіграли пару акордів на акустиці, а Слава просто проспівав "Там-тарам-тарам-тарам-тай" - і все, а як ефектно... Згадаю "Фіалки", тому що вони як раз претендент на найважчу пісню Океану Ельзи. Позмагатися може "Коко Шанель" з наступного альбому Модель, але тільки за рахунок приспіву. Хоча "Коли тебе нема", мабуть, таки заслуговує більше уваги у цьому контексті через свою істинно тяжку атмосферу саме на протязі всієї пісні: починаючи ритм-гітарою, масивними барабанами на вступі, соло-гітарою з wah-ефектом і закінчуючи хриплою відчайдушною подачею вокалу і депресивними словами. Альбом завершує мінімалістський "Етюд", який починається з простої сумної гітарної мелодії і вокалу, потім інкорпорує соло-бас (бас дійсно в основному виконує роль соло-інструменту), і тільки потім маршеві, але якимось ніжно зіграні, барабанні партії, пісня набирає обертів і раптом обри...